Мне кажется (иль грежу я тогда?),
Я понимаю Бога иногда,
Как Он, Создатель и Податель благ,
На наши просьбы смотрит просто так.
Тому подай здоровье поскорей,
Тому дай денег, ну а той - детей,
Реши с администрацией вопрос,
И исцели живот, а то - понос,
И в этом деле помоги,
и в том,
(Не смотрит за подъездом управдом),
Сосед над нами проживает злой,
Ты, Боже, дай скорей ему покой,
Чтоб более он нас не изводил,
А добрым стал, послушным и любил.
А мне пошли работу поскорей!
А мне найди-ка преданных друзей!
Пошли ей мужа, а ему - жену,
И прогони скорее сатану!
И всем, как оказалось, нужен Бог!
А Бог и не помог, а руки - в бок!
Ему зааплодировал сильней -
Не много чести от таких друзей!
По сути, приживалы все они,
Им что-то нужно, лишь затем пришли.
Лиши их благ, Создатель, поскорей,
Узнаешь, сколько у Тебя друзей?
И Бог искал друзей, а не врагов,
Но из друзей один лишь был Иов.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
