***
Померти в тобі… Я не проти.
А ти? Небом кліпаєш. Значить теж.
Торкнемося гробу із плоті.
Вторгнення без міри і меж.
Підлога твоїх захоплень
З-під лоба блима на світ.
Мій дух у свій перехопиш.
Я винен пів смерті тобі.
Можеш тепер прокидатись
Від лоскоту вій у тиші.
Ховатись, купатись, кусатись
І намертво спати в тобі.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Помреш як поет...Ми не проти
І небо зазначить,- Ми теж!
Бо годі.За всі ці "шолоти"
На суд перед Богом підеш. Комментарий автора: Дехто уже помер. Як на мене, давно. Вже чути запах.
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
